Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/241

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

— Пішки, степом?

— Так.

— Так це ж те, що ви мені ввесь час забороняли робити?!

— На цей раз ви можете зробити це спокійно. Як би я не мав довірря до сили ваших нервів і сміливости, то я б не вимагав цього, але мені дуже важно, щоб ви на це згодились.

— Добре, тоді я так зроблю, як кажете.

— І коли ви ціните ваше життя, то йдіть лише стежкою, що йде від Степльтонів на Ґремпенський шлях, зрештою, це найближча.

— Добре, зроблю, як кажете.

— Дуже добре, я б хотів виїхати як-найшвидче після сніданку, щоб на полудне бути в Льондоні.

Я був дуже здивований цією проґрамою, хоч уже чув, як Гольмс сказав Степльтонові, що має сьогодня виїхати. Тільки мені не прийшло на думку, що й я маю з ним їхати, та ще не міг я зрозуміти, як ми могли обидва бути відсутними в такий мент, який він сам називав критичним. Про те нічого було робити, треба було слухатись, не розпитуючи. Так ми попрощалися з нашим засмученим

240