тязі років, — сказав Гольмс, — маємо ще дві години. Насамперед, може, повечеряємо, а тоді, Лєстраде, провітримо вас трохи від льондонського туману на Дартмурськім степу. Ви там ніколи ще не були? Ні? Ну, то я певен, що до смерти не забудете вашого першого знайомства з ним.
Одним із недостач Шерльока Гольмса, коли це можна було назвати недостачею, — було те, що він дуже неохоче ділився своїм пляном із иншими аж до самого менту його виконання. Це було почасти наслідком його автократичної вдачі, бо він любив володіти й дивувати близьких йому людей; почасти це було також наслідком його професіональної обережности. Як не як, а це дуже мучило тих, хто був йому підввладний. Я часто страждав від цього, але, здається, ніколи так дуже, як того вечора, підчас нашої їзди серед цілковитої пітьми з Кумб Трасей. Перед нами була велика битва, ми готові були нарешті робити останні рішучі кроки,
247
