Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/250

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

сказати про саму справу, містер Гольмс. Від чого ж почнемо?

— Почнемо від того, що будемо чекати.

— Слово даю, місце щось не дуже веселе, — сказав Лєстрад, глянувши навкруги, і аж здрігнувся, таким сумом віяло від горбів, укритих камінням і хмарою туману, що лежала над Ґремпенськім багном. — Десь перед нами світиться.

— Оце туди ми і йдемо. Будь ласка, йдіть навшпиньки й не розмовляйте голосно.

Ми тихенько підійшли далі, так, може, яких двісті кроків, і тут Гольмс припинив нас.

— Так буде добре, — сказав він, — ці каміння заховають нас від стежки.

— Ми тут чекатимемо?

— Тут засядемо на чати. Ви, Лєстраде, в оцю ямку. Ви були в хаті у Степльтона, Ватсон, правда? Можете сказати, де які вікна? Звідки, наприклад, оці вікна з маленькими шибками, оці з краю?

— Здається, з кухні.

— А оте, де світиться?

— Це напевно з їдальні.

— Віконниці не зачинені, ви краще знаєте

249