дорогу. Що, як би ви тихенько підповзли до вікна подивитись, що вони роблять. Тільки ради Бога, щоб вони не помітили вас.
Ледви ступаючи і крадучись у тіни, яка падала від низької стіни, що йшла навколо саду, здовж стежки, я наблизився так, що міг бачити в вікно, що там робилось.
У їдальні були тільки льорд Генрі і Степльтон. Вони сиділи один проти другого, коло круглого стола, обидва боком до мене, перед ними була кава й вино, обидва курили сиґари. Степльтон щось дуже жваво говорив, льорд Генрі був блідий і мовчазний. Може в нього тяжіла думка про самітний поворот додому степом.
Як я так дивився якийсь час, Степльтон устав і вийшов із кімнати, а льорд Генрі тимчасом відхилився в свойому кріслі й пускав далі дим зі своєї сиґари. Я почув скрип дверей і швидкі кроки по подвіррі по той бік стіни, за якою я присів; глянувши через паркан, я побачив Степльтона в кінці садка, коло дверців якоїсь прибудови до будинку. Він повернув ключ і ввійшов туди, і так хвилину знов вийшов. Мені почулося звідти якесь шкряботіння, але двері швидко
250
