Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/253

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

життя може залежати від того, чи він вийде заки туман постелиться стежкою.

Ніч була ясна й зоряна, а неповний іще місяць кидав мнягке непевне світло. Будинок стояв темною масою перед нами, різко виступаючи димарями й гостроверхим дахом на сріблястому небі. Широкі смуги жовтого світла лилися з вікон на садок і простягались на степ. З кожною хвилиною біле море туману, яке покривало вже всю долину, насувалось близче і близче до будинку. Гольмс нетерпляче вдарив рукою по каменю, за яким ми ховались.

— Якщо він не вийде за чверть години, туман закриє стежку. За пів години ми нічого на крок перед собо не бачитимемо.

— Може, перейдемо на вище місце.

— Так, я гадаю, це буде краще.

Ми відійшли, може, на пів милі од будинку, але туман усе насувався.

Ми одійшли занадто далеко, — сказав Гольмс, — ми рискуємо тим, що на нього нападуть швидче, ніж він порівняється з нами. Що б там не було, ми мусимо лишитись тут, де сидимо тепер. — Він нахилився

252