помічно й дивився на звіря, що наближався до нього.
Те скавчання пса прогнало ввесь наш страх: коли ми могли зранити його, то, певно, могли його і вбити. Ніколи я не бачив, щоб хто коли так бігав, як Гольмс тої ночі: я швидко бігаю, але він випередив мене настільки, наскільки я випередив Лєстрада. Льорд Генрі скілька раз скрикнув, і ще заки я добіг, пес із гарчанням кинувся до нього, звалив його з ніг і вхопив за горло. Але в ту ж мить Гольмс всадив йому в бік всі п'ять набоїв, які йому ще лишились. З останнім скавчанням пес перекинувся на спину, конвульсійно в останній аґонії рухаючи лапами, а тоді без життя повалився на бік. Я підбіг, задихавшись, і притулив револьвер до гидкої голови, що світилася страшним ссяйвом, але це було вже непотрібне, — хорт був уже неживий. Льорд Генрі лежав без памяти, де впав, ми розірвали йому комір, і Гольмс відітхнув із полегкости, як запевнився, що не було рани, і що поміч прийшла саме на час. Повіки льорда Генрі затремтіли, і він зробив слабе зусилля, щоб поворухнутися. Лєстрад встромив йому до
255
