— Наразивши вас на небезпеку. Маєте силу встати?
— Дайте мені ще раз ковтнути тої горілки, і я буду готов до всього. Отак! Тепер поможіть мені встати. Що ви збіраєтесь робити?
— Ми вас тут лишимо, ви не маєте сили до дальших нічних пригод. Коли ви почекаєте трохи, то хтось із нас піде з вами додому.
Він спробував встати на ноги; та все ще був дуже блідий і тремтів цілим тілом. Ми помогли йому дійти до каменя, він сів, та все ще трусився.
— Тепер нам треба йти, — сказав Гольмс, — треба докінчити роботу, кожна хвилина дорога. Нам треба захопити Степльтона. Та я готов закластися один проти тисячі, що його немає в хаті, — казав Гольмс, як ми швидко йшли стежкою в напрямі до будинку. — Наші вистріли мусіли сказати йому, що все покінчене.
— Ми були досить далеко, а потім туман мусів заглушити їх.
— Ні, ні він ішов слідом за собакою, щоб відкликати її, в тому ви може те бути певні.
17 Конан Дойль
257
