Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/259

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ні, ні, напевно він уже досі втік. Але обшукаємо будинок, щоб запевнитись.

Вхідні двері були відченені, так що ми кинулись до середини, і нашвидку оглядали одну хату за другою, на превеликий переляк старого слуги, який, трусячись, попався нам у коридорі. В цілому будинку було темно, і світилося лише в їдальні. Гольмс схопив лямпу, і не лишив кутка необшуканого. Але ні Степльтона, ані пані ніде не було. Про те, на першому поверсі одні двері були замкнені на замок.

— Тут хтось є, — крикнув Лєстрад, — я чую, щось ворушиться, одчиніть ці двері!

Ледве чутний стогін і якийсь шелест донеслися до нас зі середини. Гольмс ударив ногою у двері, як раз вище замка, й вони розчинились. З револьверами в руках ми всі троє вскочили в хату. Степльтона тут також не було, але перед нами була фіґура, настільки дивна й несподівана, що ми довго стояли здивовані перед нею.

Кімната ця була владжена, як музей; по стінах були вітрини з колєкціями метеликів, ріжних мух, збірання яких було розвагою цього небуденного злочинця. По середині

258