Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/259

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Ні, ні, напевно він уже досі втік. Але обшукаємо будинок, щоб запевнитись.

Вхідні двері були відченені, так що ми кинулись до середини, і нашвидку оглядали одну хату за другою, на превеликий переляк старого слуги, який, трусячись, попався нам у коридорі. В цілому будинку було темно, і світилося лише в їдальні. Гольмс схопив лямпу, і не лишив кутка необшуканого. Але ні Степльтона, ані пані ніде не було. Про те, на першому поверсі одні двері були замкнені на замок.

— Тут хтось є, — крикнув Лєстрад, — я чую, щось ворушиться, одчиніть ці двері!

Ледве чутний стогін і якийсь шелест донеслися до нас зі середини. Гольмс ударив ногою у двері, як раз вище замка, й вони розчинились. З револьверами в руках ми всі троє вскочили в хату. Степльтона тут також не було, але перед нами була фіґура, настільки дивна й несподівана, що ми довго стояли здивовані перед нею.

Кімната ця була владжена, як музей; по стінах були вітрини з колєкціями метеликів, ріжних мух, збірання яких було розвагою цього небуденного злочинця. По середині

258