Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/260

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

була деревлянна кольона, яка підтримувала старий струхлявілий уже сволок. До цеї кольони була прив'язана фіґура, така замотана й закручена у простирала і ковдри, що відразу не можна було сказати, чи то була жінка, чи чоловік. Одним рушником вона за горло була прив'язана до стовпа, другий закривав нижню частину обличчя, так що видно було тільки чорні великі очі, повні горя, сорому й якоїсь запитливости. В одну мить ми порозмотували й порозвязували всі рушники і простирала, і пані Степльтон, посовгнувшись, упала додолу.

— От звір! — скрикнув Гольмс. — Лєстрад, дайте вашу пляшку з горілкою! Посадіть її у крісло! Вона зомліла від знущання і втоми!

Вона знов одкрила очі:

— Він живий? — спитала. — Урятувався?

— Він не може урятуватись від нас, пані.

— Ні, ні, я не про чоловіка! Льорд Генрі, живий?

— Живий.

— А пес?

— Убитий.

Вона з, полегкістю зітхнула.

 

259