Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/262

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Вона засміялась. Очі її й зуби хижо заблищали.

Туди він міг знайти дорогу, але ніколи не знайде звідти. Як він може побачити тичини, що показують стежку? Коли б я тільки була могла повитягати їх у свій час, тоді він був би в вашій владі.

Нам стало ясно, що, поки не розійдеться туман, всі шукання були безнадійні. Лєсград лишився тим часом тут доглядати, а Гольмс і я пішли з льордом Генрі до замку. Тепер ми мусіли дати йому пояснення про Степльтонів, але він сміливо приняв удар, довідавшись усе про жінку, яку він полюбив.

Про те, нічна пригода так уплинула на його нерви, що до ранку ще в нього появилася висока гарячка, і його врятував тільки доктор Мортімер. Коли льорд Генрі видужав, вони вдвох поїхали в довгу подоріж навколо світу, і лише після тої подорожі льорд Генрі став тим самим веселим молодим чоловіком, яким був перед тим, заки став власником цього нещасного маєтку.

* *
*

261