Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/264

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

зі зла хапало нас за ноги і тягло мов снльною рукою в темні глибини. Один раз тільки завважили ми, що хтось перед нами проходив цею небезпечною дорогою: з купини осоки, мов зачепившись за той кущик, стреміло щось чорне. Гольмс угруз мало не по пояс, як зійшов зі стежки, щоб роздивитись, і коли б нас там не було, щоб витягти його, то ледви чи стояв би він ще коли на твердому ґрунті. В руках він держав старий чорний чобіт, у середині була фабрична марка: »Мейерс, Торонто, Канада.«

— Це варто того, щоб скупатись у багні, — сказав він. — Це чобіт льорда Генрі, який був щез у Льондоні.

— І Степльтон кинув його тут, як тікав.

— Певне, що так. Він мав його в руці, як пускав собаку за слідом льорда Генрі, а тікаючи, як догадався, що сталось, все ще держав його в руці, і тільки тут кинув. Так що ми знаємо, що до цього місця він таки добіг.

Але більше ніж це, ми так ніколи й не довідались. Слідів на болоті не можна було бачити, бо вони швидко розпливались, а на твердому ґрунті ми також нічого не поба-

263