місць того, щоб бігти до хати. Коли циган каже правду, то він біг, кричучи рятуйте, туди де жадного рятунку не могло бути. А далі знов, кого ждав він того вечора і чого ждав він його в алєї, замісць того, щоби ждати вдома.
— Ви думаєте, що він ждав когось?
— Він був старий і хорий. Ми розуміємо, що він вийшов собі на прохід, але та ніч була вогка й холодна. Чи це природно, щоб він стояв п'ять, чи десять хвилин, як Др. Мортімер завважив із далеко більшим спостережничим талантом, ніж я гадав би, роблячи висновок із попелу від сиґари…
— Але ж він виходив на прохід що-вечора.
— Я ж не думаю, щоб що-вечора ждав коло степової фірточки. Навпаки, є докази, що він уникав близькости степу. А тої ночі він чекав. То було на передодні його від'їзду до Льондону. Наш випадок починає приймати якусь виразну форму, Ватсоне, починає держатись купи. А тепер, будь ласка, передайте мені скрипку, і ми відкладемо всі думки про нашу справу, аж поки завтра вранці не побачимося з доктором Мортімером і льордом Генрі Баскервілем.
4 Конай Дойль
49
