— Тоді дожидайте нас. Покликати вам візника?
— Я краще перейдусь, бо ця розмова збила мене зпантелику.
— Я з приємністю перейдуся з вами, — сказав його компаніон.
— Тоді зострінемось у другій годині. До побачення.
Наші гості зійшли по сходах, і виходові двері за ними зачинились. Раптом Гольмс перемінився, переходячи від стану людини, що думає, до стану активного чоловіка.
— Шапку, швидче Ватсоне, одягаймось! Не тратьмо ні хвилини!
Він кинувся до своєї кімнати в халаті, і за кілька секунд вийшов уже в візитці. Ми разом збігли по сходах і вийшли на вулицю. Др. Мортімер і Баскервіль були так, може, за двіста кроків від нас у напрямі до Оксфордської вулиці.
— Доженемо їх? — спитав я.
— Ні за що в світі, мій любий Ватсоне, мені буде доволі вашого товариства, як що ви зносите моє. Вони мудро роблять, що йдуть пішки, бо ранок дуже гарний.
Він прискорив своєї ходи, поки ми не
64
