Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/94

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Подорож пройшла швидко і приємно; під час неї я близче познайомився з обома моїми товаришами й бавився зі собакою Дра Мортімера. Після кількох годин подорожі чорна земля ставала все рудіща, червоніща, цеглу на будинках заступив ґраніт, червоні корови паслися в огороджених левадах, де густа трава і більш роскішна ростинність свідчили про більш родючу землю і тепліший і вогкіщий клімат. Молодий Баскервіль увесь час дивився в вікно, скрикуючи голосно кожен раз, як пізнавав знайомі риси Девонширського краєвиду.

— Я багато бував по світу, Дре Ватсоне, — сказав він, — відколи виїхав звідси, а ніколи не бачив місць рівних цим.

— Я ще ніколи не бачив Девонця, який не думав би, що Девон найкраще місце на світі, — сказав я.

— Це залежить від породи людей у такій самій мірі, як від краю, — сказав Др. Мортімер. — Одного погляду на льорда Генрі досить, щоб переконатись, що він круглоголовий Кельт, а кельтійська кругла голова все повна ентузіязму й почуття. В покійного льорда Чарльза була дуже інтересна голова,

93