Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/98

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Гуркіт наших колес замірав, як ми проїздили через купи гнилого одягу дерев.

— А це що таке? — скрикнув Др. Мортімер.

Просто перед нами хвилястою лінією вирисовувався контур височини, на якій простягся степ, а на самій горі, різько й ясно, мов статуя їздця на пєдесталі, сидів на коні вояк із рушницею через плече, темний проти заходового сонця й непорушний.

— Що це таке, Перкінсе? — спитав Др. Мортімер.

Наш візник напів повернув голову.

— З каторжної тюрми в Прінстовні втік один каторжний; вже три дні, як сторожа пильнує всі шляхи і всі стації, але ще й досі ніхто не бачив його. Фермери навкруги ремствують незадоволені з того.

— Чого ж незадоволені? Кожний, хто дасть вказівки, дістає п'ять фунтів.

— Так, то так, але що варті п'ять фунтів у порівнянню з тим, що вам переріжуть горло. Як би це був звичайний каторжний, а цей ні перед чим не спиниться.

— А хто ж це такий?

— Сельден, убивець з Ноттінґ Гіля.

 

7 Конан Дойль

97