дуже зденервована і благала, щоб я обовязково повернув.
— В такім разі, мушу з вами погодитися. Але колиб ви могли тут затриматися на два або три дні, я мігби потім поїхати разом з вами. Тимчасом лишіть мені всі картки. Думаю, що незабаром зможу трохи вияснити сю темну справу.
Хольмс в присутности Кебіта заховувався спокійно, хоч я помічав його внутрішне хвилювання. Проте, як тільки гість зачинив за собою двері, мій приятель поспішив до бюрка, розклав на ньому всі картки й почав їх уважно студіювати. Цілих дві години працював він над фіґурками й очевидно зовсім забув про мене. Нарешті підскочив радісно на фотелі, взяв телєґрафний блянкет і склав довгу телєґраму.
— Якщо дістану на се відповідь, сказав він звертаючися до мене, ти, Ватсоне, можеш поповнити збірку надзвичайно цікавим оповіданням. Сподіваюсь, що завтра зможемо поїхати до Норфольку і дати нашому приятелеві вичерпуюче пояснення в його справі.
Однак відповідь на телєґраму не приходила. Минуло два дні, підчас яких Хольмс надзвичайно хвилювався й кидався до дверей при кождому дзвінку. Вечором другого дня надійшли відомости від Кебіта. Все було спокійно, тільки на соняшньому годиннику він знов знайшов картку, яку долучав:
