Хольмс взяв картку і підніс її до світла. Се була картка, яку видерли з нотатника. Знаки були зроблени олівцем і виглядали більш менш так:
Хольмс певний час придивлявся картці потім склав її старанно й заховав до свого нотатника.
— Випадок обіцяє бути дуже цікавим, сказав він. Ви мені вже подали деякі подробиці, але я просивби вас, з огляду на присутність мого товариша Ватсона, оповісти цілу історію ще раз.
— Я не вмію добре оповідати, сказав наш гість, затираючи нервово великі й міцні руки. — Мусите мене питати, якшо я скажу щось неясно. Розпічну від мого одружіння, рік тому. Додам ще: хоч я й не вважаю себе заможнім, всеж мої предки мешкають у Рідінґу вже від пятьсот літ і мій рід належить до найбільше знаних у графстві. Минулого року я приїхав до Льондону і спинився в певнім готелю на площі Русель. Там познайомився з молодою американкою, Ельсі Патрик. Ми заприязнились, а за якийсь місяць я вже був залюблений на смерть. Ми потихо одружилися й повернули до Норфольку вже яко молоде подружжя. Може вам видасться, пане
