Святий закон і совісти свобода
Та завтра ми на раді скажем разом
Конрад — наш вожд! Так! — чути — Згода, згода!“
Пішли гукаючи. А по долині
Подвигу голос і розради лине:
„Най Конрад вождом буде нам ще нині!
Най живе брацтво! Най поганець гине!“
Гальбан на всіх згірдливим оком кинув,
Лишився сам один в нічній годині,
Глянув на вежу і тихим гомоном
Понеслась сумна пісня по долині:
Пісня.
Вілія, наших вод сердешна ненька,
З дном золотистим, на личку синенька,
Гарна Литовка, що черпає воду,
Чистійша серцем і краща на вроду.
Вілія в любій ковненській долині
Пливе між лілії й незабудьки сині;
Коло Литовки славна молодь вється
Краща як квіття, що над Вілію гнеться.
Вілія гонить без впину, без стриму,
Глядить байдужно на цвітник долини;
Литовці тужно, скучно між своїми,
Бо полюбила леґіня з чужини,
