І не гадає виступать до бою;
А як проснеться й стане що ділати,
То горі дном валить старі звичаї:
Кличе, що брацтво вихопилось з карбів,
Що знасиловує святі обіти.
Молімся — кличе — виречімся скарбів,
Нам в чеснотах шукати насолоди!
Заводить пости і покути строгі,
Зборонює усякої вигоди;
На всякий гріх сувору кару знає:
Мечем, тюрмою, прогнанням картає.
За те Литовець, що колись в трівозі
Минав з далека монастирські вежі,
Тепер що ночі счинює пожежі
І бідний нарід ловить на дорозі;
Під самим замком чваниться зухвало,
Що у собор на Службу Божу ходить!..
А малі діти вперве з-за порога
Тремтять на голос литовського рога.
Колиж наспіє час більше догідний
До бою! В Литві полумя незгоди;
Тут славний Русин, там Лях неспокійний,
Там кримський хан веде свої народи.
Витовт Ягайлом скинений з престола,
Прийшов у брацтві помочі шукати:
Обіцяв скарби й землі у заплату,
Та помочі ніяк йому діждатись.
