IV. Бенкет.
В столиці храм. Усі празнують днину.
Від гамору тремтять столичні мури,
Во Валлєнрод зготовив всім гостину,
Їдуть черці, лицарство і комтури.
Вокруг столів сотні плащів біліють,
А на грудях святі хрести чорніють,
Це браття в чині — подалік ряд другий:
Молоді чури стоять до послуги.
З переду Конрад. Ліворуч престола
Литовський князь з гетьманами сідає.
Ворог колись — тепер союзник брацтва,
На Литву враз війною йти гадає.
Конрад піднявся. Дав знак начинати,
„Радіймо в Бозі“[1]. Срібло зазвеніло.
„Радіймо в Бозі!“ Тисяч голосами
Понісся гомін і вино поплило.
Валлєнрод сів, спер голову на руку,
Згірдливо слухав непристойну мову.
Та гамір тихне. Серед чарок звуку
Денеде лиш прорветься тихе слово.
