Якби я власний жар вмів перелити
У ваші груди, щоби воскресити
Давне минуле. Якби поцілити
Вмів я в серця братів могучим словом,
Може би ще у ту одніську хвилю,
Коли їх рідна пісонька зворушить,
Почули в собі давне биття серця,
Почули в собі давні горді душі
І одну хвилю так достойно жили,
Як їх діди життя ціле ходили.
Навіщо думи про давне співати?
І цих часів хулити не годиться.
Є муж живий, великий, недалекий,
Про нього дума, — виж Литовці вчіться!
***
Старий замовк. Повів довкола оком,
Чи Німці дальше ще дадуть співати;
В комнаті була тишина глибока,
Вона співаку звикла загрівати.
Поплила пісня знов та змістом друга,
Й старечий голос звучав якось глибше
І струни стали відзиватись тихо,
А старець просто став оповідати.
