Там мене Маври вивчили балляду…
Старче грай пісню, ту з мойого краю.
Що там в долині… жалко споминати —
На ту мельодію я звик все співати,
Вертай же старче! Бо кленуся Богом
Усе одно яким…“ Старий вернувся,
Торкнувся струн і гомоном повільним
Йшов за Конрада співом божевільним,
Неначе раб за своїм гнівним паном.
Світла згасали. Темінь налягала,
Громада вже утомлена дрімала;
Конрад співає, будяться на ново,
Довкола нього горнуться юрбою
І точно кожне розбірають слово.
