Від сходу сонця гармати грають,
Мури твердині звалили,
На мінаретах хрести вже с'яють:
Еспанці в замок вступили.
Вбачив Альманзор військо у бою
Збите в твердій обороні,
Сам перебився поміж юрбою,
Втік й обманув всі погоні.
Вже переможець замок займає
Серед румовищ і шанців
Бенкет готовить, вино ставляє,
Добичу ділить і бранців.
Аж ось сторожа вождам доносить:
Лицар з чужої країни,
Як мога скоро розмови просить,
Важні приносить новини.
Був це Альманзор, цар музулманський;
Безпечний захист покинув,
Сам віддається в полон еспанський,
Щоб тільки смертю не гинув.
„Еспанці, кличе, перед порогом
Приходжу вам поклонитись,
Служить приходжу вашому Богу,
Вашим пророкам скоритись.
Стане по світу слава лунати,
Що Араб, що цар побитий,
