З побідниками хоче брататись
Та їх прапорам служити.“
Еспанці вміють цінить героя;
Альманзора в мить пізнали,
Вожд з ним звітався, инші чергою
Як свого друга приймали.
Альманзор з всіми щиро дружився,
З вождом найбільш став брататись,
Обняв за шию, на грудь клонився,
Уста його став цілувати.
Нагло ослаб він, впав на підлогу,
Дрожачою ще рукою
Вязав турбан свій на вожда ногу
Й волікся так за ногою.
Кругом поглянув; всі здивувались,
Бліді, зсинілі мав лиця,
Страшенним сміхом уста скривлялись,
Кровю наплила зіниця.
„Погляньте джіяври! Вістун заглади,
Почуйте, що вам голошу:
Я обдурив вас, я йду з Ґренади,
Я вам заразу приношу!
В привіті склав я у ваші руки
Ідь, що вас ме пожирати,
Підходьте, гляньте на мої муки,
Вам так прийдеться вмірати!“
