V. Війна.
Війна. Не спинить вже ніяка сила
Ні народу домагань ані ради;
Давно країна помсти вже молила
За напасть Литви й Витовтові зради.
Витовт, що з брацтвом у дружбі звязався,
Щоб враз вильненську здобувать столицю,
Після бенкету, як лише дізнався,
Що Хрестоносці в похід виступають:
Змінив свій намір, союзників зрадив,
Своє лицарство тайком упровадив,
У замчища німецькі край дороги,
Хитро вдирався з Конрада приказом,
Обезоружував усі залоги.
Вогнем, мечем усему ніс загладу.
А Хрестоносців лють і сором зняли
І на поганців местний меч підняли.
Виходить булля. Водами й землею
Ряди лицарства у похід поплили;
Славні князі з дружиною своєю,
Хрестом червоним збрую прикрасили
І всі вони склали святі обіти,
Або хрестить поганця — або вбити.
