І до еспанських берегів приплисти.
Там проти Маврів він ходив в походи,
Брав на турніях многі нагороди.
І присвоїв там імя Валлєнрода.
Вкінці зложивши монаші обіти,
Вождом нам став, щоби наш Чин згубити!
Як правив, знаєте. Як ми снігами брили,
Коли нас холод, голод і Литовці били,
Конрад самотно їздив у ліси, дуброви,
І з князем Витовгом таємні вів розмови.
Давно вже звідуни мої його слідили,
Пустельниця і він по ночах говорили;
Хоть звідуни не вспіли розібрати слова,
Судді! Кленуся: се була — литовська мова!
Зваживши, що нам тайних судів посли
Недавно ще про нього говорили,
І що ось свіжо мій звідун доносить,
І що вже майже город весь голосить:
Судді! Жалобу вношу ось на раду:
За вбивство, єресь, облуду і зраду“.
Скінчив. І перед книгою святою
Пригнув колін, потім на хрест спер руку,
Правду донесень потвердив клятьбою
Н а Бога і на Сина Його муки.
Замовк. Судді всю справу розбірають;
Та голоси ніякі не доходять,
Голови-ж їх, здається, у мовчанню
Якусь глибоку, грізну думку родять.
