Чергою кожний підходить до трону,
Вістрям штилєта на книзі законів
Карти листує, щось тихо читає.
О гадку совість лиш свою питає.
Присуд готов — і рішення тут скоре,
І кликнули всі судді згідно: „Горе!“
І тричі в мурах понеслось луною:
„Горе!“ У цьому одніському слові
Є цілий присуд. Судді зрозуміли,
Мечів дванайцять в гору піднялося,
Ніяка сила присуду не зборе.
Виходять мовчки, а за ними мури
Ще раз луною повторили: „Горе!“
