105. Народ Нуха вважав посланців брехунами.
106. Ось їхній брат Нух сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
107. Я — посланець до вас, який гідний довіри!
108. Бійтесь Аллага й коріться мені!
109. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
110. Бійтесь Аллага й коріться мені!»
111. Ті відповіли: «Невже ми повіримо тобі, якщо за тобою пішли найжалюгідніші?»
112. Він сказав: «Не мені знати про те, що вони роблять.
113. їм відплатить тільки Аллаг, якби ви тільки знали про це!
114. А я не проганятиму віруючих.
115. Адже я — тільки ясний застерігач!»
116. Вони сказали: «Нуху! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із каменованих!»
117. Він сказав: «Господи! Воістину, мій народ визнав мене за брехуна!
118. Тож розсуди між нами та врятуй мене й тих віруючих, які зі мною!»
119. Ми врятували його й тих, хто був із ним, у переповненому ковчегу,
120. а потім утопили всіх інших!
121. Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!
122. Воістину, Твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
123. Адити визнали посланців брехунами.
124. Ось їхній брат Гуд сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
125. Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
126. Бійтесь Аллага й коріться мені!
127. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
128. Невже ви будете марно ставити знаки на кожному пагорбі[1]
129. й зводити високі споруди, наче ви житимете вічно,
130. й чинити насильство над людьми, як тирани?
131. Бійтесь Аллага й коріться мені,
132. Бійтеся Того, Хто допоміг вам тим, що вам відомо:
133. допоміг вам худобою та синами,
134. садами та джерелами!
135. І я боюся, що вас спіткає кара у Великий День!»
136. Ті відповіли: «Байдуже нам, чи ти будеш нас повчати, чи ти не будеш із тими, які повчають.
137. Це лише звичаї давніх поколінь
138. і ми не будемо покарані!»
139. Вони вважали його брехуном, тож Ми знищили їх! Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!
140. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
141. Самудити вважали посланців брехунами.
142. Ось їхній брат Саліх сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
143. Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
144. Бійтесь Аллага й коріться мені!
145. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
- ↑ Ібн Касір пояснює цей аят так: демонструючи свою силу, адити зводили на придорожніх пагорбах високі будівлі. Насправді в цьому не було потреби, тому ця справа була марною.
