Кавказї, коли вже не в обрядах, то в дуже легких обичаях.
Осїти вірили в жизнь поза гробом. Они відганяли криком ворожого родови духа, котрий причиняв хорому недугу. Духів тих зовуть на всїм Кавказї »батанебі«. Часом підозрівають навіть християньских святих о насланє на когось недуги. Смерть, дїло ворожих родови духів. Она є обидою, причиненою духами якогось ворожого роду і та обида взиває о пімсту над родом тим, духів котрого о сю обиду посуджують. Декуди добачували в кімсь опиря і убивали єго. Звідси повстав і обряд стріляня і уданої боротьби на могилї покійника. В честь і в ігрушку душі небіщика відбуває ся в Осїтїї обряд нічних забав на глум ворожим духам, а сусїдні Сванети ставляють на могилї покійника страви і вино.
Опустїлий аул то мешканє злих духів і там нїхто не осїдає. Переселяючий ся Осет уносить з собою на нову селитьбу часом і гроби предків, а покупаючий справляє поминки за душі опікуючі тої землї. Многі звичаї пригадують стару Ґерманїю. Так як у Ґерманів Тацита Осети »agra per annos mutant et superest ager«. Ще в IV. в. по Хр. находив Ammianus Marcellinus, що в Осетів земля була власностию цїлої нациї, ба ще й до нинї одна тільки з загородою сакля становить невзрушену власність Осетина, а слїди довголїтного скитаючого житя видні й тепер ще на многих звичаях і постановах.
