панувати над ними — кому й який хосен? »Чурек і сакля« тай кошара, всьо то не лакоме для степових орд. Длятого они хоть і налїтали сотнями тисячів на ті гори, то не на ті гори, а на шлях в Грузию богату. Верховинцї, виперті зразу масою орди в верхи, отямлювались скоро, спускали ся нечаянно в низ і безнастанними нападами чинити мусїли неможливим пробуванє всякій ордї в верховинах Кавказа.
Однак при всїй дикости своїй, цїнили Черкеси високо богатирскі піснї і взагалї поезию. Без балалайки (однострунна скрипка) і без сьпіву не відбували ся у них нїякі торжества.
І танець любили они. На весїлю і при иньших нагодах танцюють они при звуках балалайки, пищавки (фуярки) і бубна танець похожий на козачка. На весїлю відбуває ся цїкавий обряд розтинаня ґорсета. Дївка ходить вже з лїт дитинних зашита в ґорсетик з овечої на біло виправленої шкіри; який доперва »молодий« на весїлю своїм кінджалом розтинає«.
Похорони відбувають ся також з піснями і майже так само як у Мінґрелїв з одним додатком, що к заритому в землю Черкесови підходить ахунті то є: черкеский мулла і — коли всї жалібники на єго зазив відступили від могили — дає мерцеви полезні науки на дорогу в рай.
Найбільше значінє мала однак пісня богатирска. Без Геквокво то є без поета сьпівака Черкеси не ходили на війну. Русинам були они давно знакомі… ще за хороброго сина »равно-
