Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 20 —

Навѣть зрады допускалися на Русинахъ. Такъ при Казимирѣ IV. польска шляхта запросила руску на раду до Перемышля, тамъ єѣ увязнили и поубивали. Не диво отже, що помѣжь рускою шляхтою, коли одна погинула на во̂йнахъ а друга збѣднѣла, знайшлося багато духомъ слабыхъ людей, що приняли латиньство за для обезпеченя житя и майна. Такимъ чиномъ заселювалася Червона Русь польскою шляхтою.

Мы вже згадували, що ще за Владислава Опольского основано на Червоной Руси чотыре латиньски̂ біскупства для латиннико̂въ, якихъ тамъ ще не було. Колижь за Ягайла опорожнилась Галицко-Руска митрополія въ 1414 р., тодѣ не дали Русинамъ жадного єпископа ажь до 1539 р. За той часъ перейшли митрополічи̂ добра въ руки чужихъ, свѣтскихъ людей, котрымъ Галицки̂ старосты повѣрювали навѣть судъ надъ рускимъ духовеньствомъ. Трохи по трохи ополяченє захватило всѣ значнѣйши̂ верствы Руского народу и майже выключно сами̂ лише селяне удержували батько̂вску вѣру, мову и звычаѣ. Громадске руске право протягомъ вѣко̂въ задержалося лише въ деякихъ народныхъ звычаяхъ. Розширивши свою цивілізацію далеко вздовжь Карпатскихъ го̂ръ, ажь по Покутє, задумала Польща такъ само поступити и зъ Литовскою Русю.

Щедрый Владиславъ Ягайловичъ (1434–1444 р.), вслѣдъ за батькомъ, роздававъ на паньску просьбу, польскимъ панамъ цѣли̂ землѣ и повѣты Руски̂ съ титуломъ старосто̂въ, воєводо̂въ и т. д. За сего короля повернувъ зъ Фльорентійского церковного собору, Кієвскій Рускій митрополітъ Изидоръ, принявши тамъ (1439 р.) унію. Поляки торжественно єго пріймають надѣючися, що теперь вдасться имъ задумане дѣло, злити два народы въ оденъ. Владиславъ грамотою зро̂внює оба обряды въ правахъ и привилеяхъ длятого, що теперь, якъ во̂нъ выразився, Схо̂дна церква злучилася зъ Захо̂дною. Унія церкви означала тодѣ: признанє папы римского головою загальнои церкви, а другого значеня не мала. Унія въ змыслѣ осо̂бнои посереднои гр. кат. вѣры не була ще звѣстна. Однако и така унія не принялася на Руси.

Литва безъ перестанку силувалася зберегти свою во̂друбно̂сть и мати своихъ власныхъ окремѣшнихъ во̂дъ Польщи Великихъ князѣвъ. Выбирано звычайно зъ сыно̂въ королѣвскихъ. Поляки зновъ бажаючи злучити Литву съ Польщею, выбирали