выбору духовныхъ навѣть въ православно̂й церквѣ, такъ якъ се право ранче ще захватили въ католицко̂мъ костелѣ. И съ тои поры почасту роздають єпископски̂ мѣсця особамъ, що зъ роду нѣколи не приспособлялися стати духовными.
Руски̂ єпископски̂ посады надають дворакамъ або урядникамъ безъ жадныхъ наукъ потрѣбныхъ духовнымъ. Любимецъ князя Радивила а опо̂сля каштелянъ Берестейскій, Адамъ Потѣй, покинувши православіє перейшовъ на лютерске а опо̂сля ставши католикомъ перейшовъ за порадою своихъ приятелѣвъ и вплывовыхъ людей по смерти своёи жѣнки зновъ на православіє и вступивъ до монастыря, щобъ такимъ побытомъ добитися єпископскои го̂дности. Такъ отже Потѣй, бувши въ марцю ще каштеляномъ, ставъ въ цвѣтню вже єпископомъ.
Илія Мороховскій съ королѣвского секретаря стає єпископомъ Володимірскимъ, Арсеній Желиборскій двайцятьтрилѣтный молодецъ зъ дворака Владислава IV. ставъ Льво̂вскимъ єпископомъ.
Кирило Терлецкій, Луцкій єпископъ, до настановленя єго єпископомъ служивъ писаремъ у Литовского скарбника Миколая Тризны.
Янъ Рутскій, перше кальвінъ, опо̂сля католикъ, за порадою Єзуита Бокса а на росказъ папы римского переходить на православіє, що бъ можь було єго зробити рускимъ єпископомъ.
Такъ дѣялося до самого ко̂нця XVII. и початку XVIII. столѣтя. Осипа Шумляньского зъ вояка зроблено єпископомъ.
Однымъ словомъ, свѣтскихъ людей, безъ найменшого духовного выхованя стрижено въ черцѣ, що бъ ихъ заразъ посвятити на рускихъ єпископо̂въ. Для доповненя образу годѣ поминути православного Кієвского митрополіта, такого Онисифора Дѣвочку, щобъ зрозумѣти, яки̂ владики по̂дъ польскимъ патронатомъ управляли православною церквою. Онисифоръ, не бувши черцемъ, бувъ жонатый два разы, а такій чоловѣкъ не мавъ права бути митрополітомъ.
Руска шляхта зо̂брана на Варшавско̂мъ соймѣ 1585 р. дорѣкає митрополітови за неладъ въ руско̂й церквѣ: „За душпастырство Вашои Милости багато лиха скоилося: зневажалася святыня, запиралися св. Дары, запечатувано церкви, заказувано дзвонити, священико̂въ выволѣкають во̂дъ престоло̂въ и саджа-
