— Нє, ти, бра, послухай: вчора ми поймали на лузі Гарячого, а сю ніч — наче горять копиці сіна, якісь чорні свині лізуть у піч, за ними наші заложники… дядьки танцюють коло вогню і п'ють котьолками самогон…
— Я розганяю їх із Чабанюком, а Бугаєць Дмитровський (у мене сексотом работає…) під ніс мені котьолок: „пий, кров-душа, разом з нами!“ І главне — Гарячий на рижому коні — прямо на мене — командую: „револьвери!“ — сіна горять, а села почорніли, як самогонні апарати…
Галька погладила сонну голівку Палажки, закрила настільником ноги розпаленого на припічку хлопчика і важко зітхнула:
— Бо п'єш… Отак десь гулятимеш-гулятимеш, а банда застукає та й…
Антон Радіонович сплюнув додолу, розтер чоботом — трохи зблід і, скривлений, схожий на змерзлого пса, промовив:
— Горілий самогон, — говорив тов. Джемс, — вредно пить…
Він почав лащитись до жінки:
— Дурочка ти, да ти знаєш, що таке твій Антон Радіонович? Думаєш, отак без рукавиць і на той бік пошлеш… го, го! О, я можу ще тепер зжити декого, хай не гавкають — „бандит був — бандит зостався“… О! Ну, от… знов своєї: „надоїв людям — услід плюють?..“ Плювать мені на людей,
