Проказала:
— Хтось побач… Чудний ти який — вуси, як золота щетинка… Як будеш тихенький — ляжу з твого боку… Тільки пам'ятай: тихенький…
І торкнула за ухо пальцем.
— Тихенький. Ех, ти!
Махнув на сходах кулаком — розчинились двері:
— Ай!..
Щось жалібно заскуготало:
— Тю, чорт підніс!
Придержуючи лікоть, хлипав і плювався старий єврей: він посковзнувся на лушпинні і попав під двері у буйну хвилю радости.
Марійка оглянулась. Круторогий місяць поцілував її розкішну косу, засвітив соромливо червінця на намисті і…
— Тихо.
Я припав до її прозорих очей, вона охопила шию руками і поцілувала гарячими, сухими губами, а…
Спати лягли на помості троєкутником: стара праворуч, дочка ліворуч, а я… (це, дорогий товаришу, не важно!) мої ноги міцні, як клени молоді, упирались у білі берези — ноги Марійки — ніжні, гарячі…
Кописточка погасив електрику у спальні і хитро, насмішкувато поспитав Марійку:
— Ви клопов не боїтесь? Ха-ха!.. У городі, знаєте, клопи… — закректав, перевернувся, заскрипіла кровать і — затих.
