— Как мінє непріятно всьо ето, — зітхнув Фінкельштейн, глянувши на лютого Жигала.
Він сказав до нього:
— Ви думаєте, я заявлял? Нєт, я встрєтіл вас случайно, ну, а мнє — сдєлайтє сібє так — больно, я…
— Мовчи, бо вдарю! — гукнув Жигало, визвірився: — я бачив твої підштаники, га?
— Бачив, питаю?
— Ти што-ж, — кивнув до єврея, співчуваючи Жигалові, вартовий: — бандитом человєка дєлаїш, гад?
Голяр злякано й образливо забалакав щось до старого по-єврейськи, але його грубо перервав салдат.
— Не ґерґай тут, говори по-руськи!..
Євреї замовкли, а на порозі, виставивши ліву ногу вперед, із срібним пояском навкруги тонкого стану, стояв офіцер.
— Жігала, — сухо, з презирством сказав він.
— Так точно, господін офіцер! — гукнув з якимсь диким поривом Яша Жигало, ставши струнко так, що тримтіли ноги.
— Грабіл, сволоч?..
— Лож, господін офіцер!
— Жід, свідєтєлі єсть? — ще з більшим презирством, з ненавистю запитав офіцер Фінкельштейна. Але старий, перелякавшись такої зустрічи в штабі,
