їздити автомобілем… О, я ту машину глядітиму не так, як скот ваш, ні, я її буду так чистить, так ходить коло неї, що коли бігтиме, то не кричатиме, наче недорізане порося, а вигукуватиме…
Варка при цих словах засміялася і перекривила крик машини: ків-ків-ків....
Мати поставила на стіл миску, і Опанас та Варка, що пасла овечки, почали залазити за стіл; полуднували нашвидку, сьорбнувши борщу по ложці (хотіла ж Марта купити сьогодні хоч олії на базарі, але гірків тих понавивозили — розминуться не можна, і вона продала свій клунок за 20 коп. та на всі пшона торбу сторгувала, і два фунти соли — отакий базар!), і пастухи її почали чистити гірки, посипати сіллю, і хрумкати.
І Опанас, пополуднувавши, не дякуючи богові, як це почала за ним примічати Марта, — взяв з лави її драну кохту, в якій одпоров стан і носив замість піджака (свого старого піджака він зберігав для школи), надів її уже в сінях, зайняв свою телицю, ляснув, чи зо-зла, чи з радости на вулиці нагайкою, і погнав, займаючи займанки у сусідів…
А Марта довго стояла за ворітьми — проводила очима дітей; її Опанас у кохті, наче той чорногуз, ступав у білих штанях за скотом, і голова хлопця була схилена до землі, як той колос, що серп не зрізав на межі…
— Я вже ту школу, сину, виплачу тобі, а приймуть… — приказувала сама собі мати, додавала: — нехай на злість багачам Лемківським, що
23
