А Кушнір підвівся за столом, казав:
— Ти як той Ірод-цар людей убивав десь; жінку з дітьми тестю на кормйожку залишив, а сам повіявся комуну спасать!..
— Ну, далі — говори все! — глухо сказав Швачка.
— Все?! А кто, як не ти, коли приїхав з-під Врангеля, землю почав на селі ділить? Не ти в тестя шість десятин заграбив та роздав чортам на бабайки?!
— Я.
— Ага, подякуйте йому, поклоніться… — Очі в Кушніра налилися кров'ю. Ніж у його руці стукав у такт промови об миску, і всі гості сиділи мовчазні й похмурі.
— Свате, кому це потрібно? — спромоглася вимовить коло Швачки теща, та її голос дерзко обірвав Кушнірів син:
— Не ваше діло, мамо, підкрутіть собі та сядьте…
Всі раптом за столами заворушилися, хтось гукнув: „що ви робите?!“ Швачка шарпонув
