Поруч намальовано англійського начальника станції:
— Коли піде цей поїзд?
— О 12 год. 43 хв. 25 сек.
— Навіть секунд?
— Війна ж!
Уявляю собі, що в Англії якраз о 12 годин 43 хвилин 25 секунд виходить на перон начальник станції, непомітно для непосвячених моргне бровою — і поїзд рушає.
За розкладом ідуть поїзди і в Польщі навіть. Але слов'янському темпераментові трохи замало одного розкладу, щоб привчитися до порядку. І тому як надійде потрібна хвилина, кондуктори біля кожного вагону вигукують „язда“ (їхати), двері закривається й поїзд рушає. Досить культурно все ж таки. Польща, вона тягнеться зо всієї сили за Европою — але, звичайно, потрібні на певний час певні компроміси. Існує, наприклад, фашистський лад, але поруч його існує й вроді-парламент.
Їздив я колись по Румунії. На одній станції простояли ми щось із півтори години. Набридло. Звернулися до досвідчених мандрівників. Дізнавшися про певні особливості румунської державної системи, ми…
Зовсім недавно румунські газети розповідали про випадок з міністром шляхів. Міністрові доповіли, що румунські кондуктори перевозять великим числом зайців, і тому залізничі каси майже нічого не торгують. Бажаючи спростувати подібні брехливі відомості (а їх уже використала опозиція для парламентської боротьби), міністр купив квитка І класу й сів у вагоні III класу. Здивований кондуктор сказав йому:
— Слухайте, ви або божевільний, або просто негідник, що не хоче дати заробити бідному чоловікові. Я ж вас охоче провезу за половину квиткової ціни!
