Маючи те все на увазі, стараюся представити важнійші події з недавного часу в загальних нарисах, але предметово і без накиненої тенденції. Отсе моя провідна думка у писанню оглядів подій нашого національного відродження, що мають дати історію політичної думки Галицьких Українців, — значить причинок для історії розвитку нашої політичної думки.
А до того щиро бажаю, щоб наше нове, вирастаюче і дорастаюче поколіннє відчуло і зрозуміло змагання діячів минулого часу, що пробили шлях до нового життя нації, і у сім розважуванню мусить воно тямити, що святу любов до рідного народу можуть почувати тільки чисті душі, та що національна праця се діло трудне і буває невдячне, а проте вона вельми важна, бо від неї залежить доля нації…
На сім місци іще зазначую, що висловів: Русини, Українці, та руський, українсько-руський, русько-український і український буду уживати так, як їх у відноснім періоді у нас уживано, щоби тим способом виказати історичний процес відновлення властивої назви нашого народу і нації. Так само що-до язика, в наведених мною відозвах, промовах і заявах, буду придержувати ся відносних висловів.
Вкінці, уважаю моїм обовязком зложити щиру подяку: Вп. президентови сеніорови Юліяну Романчукови, професорови університету Д-ру Кирилови Студинському, директорови Д-ру Василеви Щуратови, радникови Айталеви Вітошинському, Д-ру Іванови Німчукови і професорови Грицеви Микетеєви — за поміч у збиранню матеріялів до сеї праці.
Зачав писати у Відні, в жовтні 1924 р.
Д-р Кость Левицький
