и колбаса в каморке у вас спрятаны. Поди, хозяин, сыщи и принеси сюда.
Михайло. В якім же місці спрятана? Тепер поночі, — як її найдеш?
Солдат. Все вместе лежит под… как-бишь оно?.. Сказывай, хозяйка, что у вас там есть?
Тетяна. Мало чого там єсть у нас!.. Ну — куфа?
Солдат. Нет.
Тетяна. Діжка, корито, ночви, горшки, макітра, поставець, гладушки, казубенька, кошик, діжа, підситок, решето?
Солдат. Нет, нет.
Тетяна. Більше ж нема нічого.
Михайло. А бодня?
Солдат. Да, да! В бодне или под бодней. Ступай скорей, хозяин, забирай кушанье и принеси сюда.
Михайло (чухає голову й виявляє неохоту). А чи не буде ж воно страшно?
Солдат. Отчего страшно? Ступай смело, не бойсь!
Михайло. Жінко, засвіти недогарок. (Тетяна світить недогарок і дає чоловікові, той одходить). Гляди ж, господа служивий! Як перелякаюсь, то не прогнівайся!
Солдат. Ступай, ступай! Да не с'єшь один колбасу!
Солдат (клепле Тетяну по плечі). Ну, хозяйка, каков я чародей?
Тетяна. Великий!.. но більше хитрий, — настоящий москаль!
Солдат. Да и ты лукава. Зачем ты мне ужинать не дала?
