ще більше в листах до галичан старався привчити іх читати, студіювати, відучував іх од пустоі фразеологіі і трати часу, будив охоту до реальноі роботи. Він звертав увагу на насущні потреби народу, на застій у політичнім житті, на неуцтво галичан. Його статті і листи — то були для великоі більшости галичан мов удари батога; вони пекли і боліли, часом били невинуватих, бували несправедливі, але завжди змушували думати, будили совість“.
Під вплив Драгоманова, як я вже сказав, попав і Франко. І вже в половині 1876 р. він виступає з першими не фантастичними, а реальними оповіданнями „Лесишина челядь“ і „Два приятелі“, а ще через рік друкує образки з життя робітників під заголовком „Борислав“. Коли пригадаємо собі те фарісейство, в якому вихована була тодішня інтелігенція; коли згадаємо, як тісно і самовільно розумілося те, що дозволено і недозволено в літературі — тоді урозуміємо ту бурю гніву, яку викликав Франко серед галицьких читачів своім новаторством. Ті № № журналів, в яких були надруковані оповідання Франка, одсилались назад в редакцію з непристойними написами: „Чи сказився“ — писав один.
