на молдуванських виноградниках. По дорозі за Прутом поволі котиться гарба, запряжена волами, і немилосердно скрипить здоровими немазаними колесами.
Доволі, ніколи: циган підсовує вже цілий оберемок корінців. І саме тоді, як корінці, мов безконечні батови війська перед отаманом пересовуються перед очима в Тиховича, думки натовпом, але без ладу лізуть в голову. «Кого винуватити в тих обопільних прикростях, у тих непорозуміннях, які поставили межи нами та молдуванами? — думає Тихович. — Чи не краще поставити діло так, щоб молдувани дізнавались про філоксеру перш у школі, а не від нас, що злітаємо, як сніг на голову, на те, аби знищити виноградники, збурити селян та поїхати далі, на нові прикрості й прокльони… Але чого цей корінець має такий нездоровий вигляд? Треба його пильніше оглянути. Ні, нічого… Так хто ж винен: ми, освічені, чи молдувани — темні?.. А ну, колупнути кору цього грубого кореня… Бач, тут цілий світ під корою… Акариди та грибки розкошують собі у цій трухлявині… Але філоксери нема. Ну, і слава Богові… Це вже кілька виноградників обдивилися — і все гаразд досі. Може й не буде тут філоксери. Коли б не було… а то живий жаль бере рубати такі розкішні кущі, та ще обліплені китягами. Але як душно… вже, мабуть, полудень, треба б спочити трохи, ну, та нехай тоді, як скінчимо цей виноградник… Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко… А навіщо вони дзвонять лопатами, ті робітники… це так дратує нерви… А корінців же, корінців! Один скидається на другий, один такий, як другий, так, наче всі ті переглянуті вже купи були одним довгим, безконечним корінцем. Ні, ті корінці просто гіпнотизують людину, притягують очі… І не хочеш дивитися, а дивишся, не можеш очей відірвати від них… Ех, треба прочуматись трохи, стрепенутись!
Тихович кидає останні корінці, підводить голову, дивиться на небо і — о. Боже! — на небі бачить він цілу купу темних корінців, що розсипаються, крутяться, мигтять у його перед очима, приймаючи різні форми… Тихович здвиг плечима, потер очі і глянув на землю. Але там вже чигає на нього працьовитий циган з покірливо схиленою набік головою та цілим снопом корінців на ло-
