Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 1 (1955).djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

більше, науки більше, а не канчуків, і тоді тільки добро буде. А щоб ні одного поганого чоловіка не було — то дурниця і бажати цього задаремно, бо, як то кажуть, нема ліса без вовка, а села без сукиного сина.

— Та, може, воно й так… А що за попів, то вже й я скажу. Не навчають вони людей, а обдурюють. Оце як мають вінчатися парубок з дівкою, то піп і питає молитов. Що но скоро не знають, бере піп по карбованцю в свою кишеню, і тоді вже вінчає. А — такий-сякий сину! То він не навчає з дитинства їх Богу молитися. Щоб тобі кожної неділі чи там свята скликати дітей, проказати молитви, сказати батькам, що от твоя й твоя дитина не вміє оченаша чи чого — ні, він чатує, заким не виростуть та не прийде нужда вінчатися. Тоді принаймні два карбованці буде в кишені. Ні! Я б з кожного такого попа за кожного невмілого взяв би по карбованцю — чому не вчить. То його діло… Або: царський день, чи там церковне свято: піп заказує, щоб святкували, не робили. Мені, каже, можна робити, то нічого, а тобі гріх. От, каже, приходьте жати чи косити до мене, то негрішно. Як же кому приспіє конечне своя робота, неси до попа пів ока чи курку — і піп позволяє робити. От тобі добро буде. Сподівайся. Ні! Сам бачу, що просвіта та добрий приклад переінакшили б діло!

Дядько мій, як видно, хоч і обілив заваляну чорнилами душу, але ще прежні порядки та прежні здання зоставили в ньому сліди. Це хоч добре: з ним можна сперечатися, йому можна доводити, його можна переконати. Він слухає завжди голоса правди.

— А йдіть обідати! Ото забалакалися, — гукнула з ганку тітка, придивляючись спід руки на пасіку.

Ми знялись і потягли до господи.

По дорозі до хати дядько зірвав кілька квіточок браток, балабану і заніс їх тітці.

— Оце тобі, Манюню, букетик, — подав він квітки тітці, якось мило, пестливо нагинаючись до неї. Потому, взявши її за бороду, поцілував у губи. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з коханням цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка.

Випили ми по чарці. Явдоха, дівка гарна, але приземкувата й товста, як кадуб, лукаво подивилась на мене,