Ця сторінка ще не вичитана
Душа летить у рідний край
За табором Єменців,
Та тїлом я на чужині
В полоні у Мекканцїв.
Під Вифлеємом, коло ставів Соломонових,
16 IV 1898.
XV.
Finita la commedia!
Бачу я сни із чудового Сходу,
На-віч я бачу ту райську природу…
Сирив! в твій зачарований сьвіт
Най понесеть ся од мене привіт.
Корчать ся, мучать ся груди слабії…
Сон перервав ся… Ізчезнули мрії…
Вітер весняний голубить мене,
Темная смерть у могилу жене.
XVI.
Нагадую собі я передсмертний спів
Героя-Ша́нфари в руках у ворогів:
„Не ховайте! бо не суджено
Похорон для мене.
Вийде з мене здобич ласая
в дикої гієни.
