Ця сторінка ще не вичитана
Нарештї я її вловив
На кручі, ген над морем,
І серце гордеє вблагав…
І мирно ми говорим.
Над кручею, аж в небесах,
Над океаном сїли,
Щасливі так, як в небесах,
На захід ми глядiли.
Запало сонце там внизу
У темнiм-темнім морі,
І хвилї бурхали над ним,
Мов водянії гори.
Та ну, не плач! Воно зайшло
Не в хвилі ті безкраї:
До мене в серце запливло
І знов ще засилв.
IX.
Недвижно ясні зорі
На висоті стоять,
Й одна на другу ніжно
Од віку все глядять.
Яка їх мова гарна!
Яке багацтво слів!
Та жаден з філологів
Її не зрозумів.
