Ця сторінка ще не вичитана
А я ту мову вивчив
І не забуду ввік:
В очах моєї любки
Знайшов я весь словник.
Х.
За чай посїдавши, розмову
Вели про коханнє вони, —
Такії чутливії панї,
Такі естетичні пани.
— „Правдива любов — платонїчна“,
Промовив совітник сухий.
Совітниця хитро всьміхнулась,
Та стогне: „Ой, Господи-ж мій!“
І піп розпустив свою губу:
„Не треба кохати ся так,
Щоб шкода була для здоровля“.
На те йому панночка: „Як?“
Тужливо сказала графиня:
„Кохатись — то так, щоб палать!“
І зволила з ласки своєї
Баронові чаю наллять.
Було́ одно місце порожнє,
Бо ти чаювать не прийшла.
А вже-ж про коханнє, голубко,
Ти гарно сказати-б могла!
