Ця сторінка ще не вичитана
Чогось так нудно у партері;
Щури шкребуть ся по — під двері…
Аж ось зачадїло навкруг!
Остатня лямпа зашкварчала,
Одчайно вся затрепетала…
Загасла! — То мій бідний дух.
XXII.
Посохлі фія́лки… Зажовклая стрічка…
Та локон, що пилом укривсь…
Наддерті записочки… Па́мятки з того,
Чим тішилось серце колись.
Дивлю́сь на ті па́мятки знудженим оком
Тай в коминок ки́даю їх.
Тріщать, полохливо палають обломки
Нещастів і щастів моїх.
Крізь комин, за димом, летять легкодушні
Любовні присяги, божби;
Кахикає хитро божок невиди́мий,
Глузує, не знає журби.
Усе попалив я… Сиджу́ коло жару…
Задумав ся тихо… Гай-гай!…
Остатняя іскорка з попілу блима…
Ну, доброї ночі!… Прощай!
