Ця сторінка ще не вичитана
Тільки-ж довго ти, Пеґасе,
Забаривсь перед Колумбом:
Ми не з ним сьогодні їдем,
Але з Кортесом — негідним.
Гей же, коню мій крилатий,
Розгортай-но пестрі крила,
Гайда в гарную країну,
Що зоветь ся Мехіко!
Залетїм до того замку,
Що гостям своїм іспанським
Цар гостинний Монтезума
Одступив на пожиття.
Дав їм замок на життя,
Дав їм корму, скільки жерлось,
Ще й дарунками воло́дар
Зайд усїх пообсипав.
Мудро точені клейноди,
Срібло-злото, самоцьвіти,
Справді яснеє сьвiдоцтво,
Що за щедрий був монарх !
Бо незрячий сей поганин,
Забобонний, некультурний,
Був ще вірив непохитно
В честь і в вірність і в гостинність.
Він і сам пішов охоче
На бенкетик до Іспанцїв,
Що вони в свойо́му замку
Урядили в честь йому.
