Ця сторінка ще не вичитана
В Індиян — і спів, і ревіт,
А Іспанці бились мовчки ,
Мовчки кров свою точили,
Щоб пробитись на ступінь.
Бо не дуже пособляли
Серед тисняви такої
Всякі зброї европейські,
Конї, панцирі, гармати.
А багато-хто з Іспанців
Був обтяжений страшенно
Грішним, жовтим тягарем:
Золотом, що був нагарбав,
Шкандиба́в, не міг рушатись… —
Ну, й чортячий той металь
Був погубою й для тіла,
А не тільки для душі.
Далї озеро укрилось
І човнами, й байдаками, —
Понесли́ ся звідти стріли
На мости, плоти і броди;
Що казать! за диким стиском
Поціляли і в своїх,
Та поцілили чимало
І найкращих із гідальґів.
Он на третьому мостові
Коровгу́ — Сьвятую Дїву —
Ніс пiдпра́порний Гастон; —
Дак того Ґастона вбито.
