Сторінка:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf/34

Різнобарвнеє креміннє
Заповнило всї кишенї.
Ще-ж камінчики найкращі
Я несу у себе в жменї.

Я сїдаю на піскови,
Впорядковую ті скарби;
По дитячому радїю
На красу, на пишні фарби.

Море плеще… Ясне сонце
Так велично тоне в морі…
Мушлї — втїха!… І спитав я:
Чи-ж бува на сьвітї горе?“

 

IX.

 

Аж чую: „туп-туп!“ Шкандиба́ють два му́ли;
У них камінюччє на спи́нї.
Поза́ду за ними іде́ чорний негр
У латаній, дертій свитинї.

Він хмуро яко́сь покосив ся на мене
Тай буркнув, неначе-б то стиха:
„Щасливі на сьвітї отії ифранжі:
Нї праці, нї лиха!” ^[1]

——————

1. Ифранжі = франки, европейцї